Замітки про імунітет, або Чому хворіють улюблені діти?

       Жодними загартовуваннями і способами    життя по­вністю запобігти дитячим хворобам не можна. Кожна людина у своєму житті має справу з безліччю мікробів. Поки до більшості з них в організмі не буде вироблений імунітет, інфекційні хвороби неминучі. Але завжди зна­йдеться мікроорганізм, від якого немає захисту. Тому хворіють усі — і діти, і дорослі. І абсолютно не принципо­во — хворіти або не хворіти. Важливо, як хворіти — на­скільки часто і наскільки важко.

     Значення слова «імунітет» із теоретичних, медичних позицій пояснити досить важко. Але для нашого з вами взаєморозуміння достатньо такого: імунітет — це здат­ність організму захищатися. Захищати від всього, що для організму не є природним: від вірусів і бактерій, від отрут, від деяких ліків, від тих, що утворюються в само­му організмі аномалій (ракових клітин, наприклад). Як це робиться і що при цьому утворюється — хай знають лікарі.

     Ви повинні знати про те, що у новонародженого май­же така сама кров, як у його матері, тобто він уже має природжений імунітет до тих інфекційних хвороб, що пе­ренесла мама. Проте це ненадовго, місяці на 3-4 або на 6 (при природному вигодовуванні, зрозуміло). Тому правильно виховувати дитину дуже бажано з моменту народження, щоб до 3-6 місяців зробити її здатною бо­ротися з інфекційними хворобами.

   Не викликає сумніву і той факт, що на сам процес формування імунітету впли­ває ціла низка природжених чинників, що залежать як від стану здоров'я мами і тата, так і від перебігу вагітності. Дорос­лі, і це, на жаль, типово,

замислюються про дитячий імунітет після того, як дитина захворіє (принаймні, дуже і дуже малоймо­вірно, щоб, зачинаючи дитину, майбутні батьки думали саме про це). Висновок од­нозначний — міркуючи у цій статті про іму­нітет, ми зважаємо на те, що дитина вже є, і не заглиблюватимемося в подроби­ці, на які ми вже жодним чином не мо­жемо вплинути.

     Батьки зобов'язані знати, що головною й абсолютно унікальною відмінною рисою новонародженого є його здатність пристосову­ватися до умов навколишнього середовища. Дитина, яку ви принесли з пологового будинку, незначним чи­ном відрізняється за здібностями відстоювати своє пра­во на життя від такого самого малюка, який з'явився на світ де-небудь у печері багато-багато років тому. Ді­ти і дотепер благополучно народжуються на світ у юр­тах, чумах і вігвамах (пустелях, джунглях, горах, тайзі, тундрі тощо). Новонароджений мало чого боїться, тому що до всього може пристосуватися, якщо йому трішечки допомогти.

     Коли ж пристосовуватися немає до чого (ситно, чи­сто, тепло, не холодно) — системи пристосування про­сто припиняють функціонувати. Якщо протягом перших двох-трьох місяців життя ви створите для дитини ком­фортні умови, то надалі існувати без таких умов їй буде дуже і дуже важко.

     А життя людське все-таки не дуже коротке. І на шля­ху вашого малюка рано чи пізно з'являться протяги і ка­люжі, спекотне сонце і мокрий сніг із дощем, необхід­ність відвідування дитячого садочка (школи). Хто, озир­нувшись навколо, може бути абсолютно переконаний у тому, що не доведеться нашим дітям мерзнути в око­пах і прати в ополонці білизну.

     Вочевидь, що здатність людини протистояти інфек­ціям визначається імунітетом, вираженість якого зале­жить, перш за все, від способу життя. Природжена або набута недостатність імунітету виявляється частими хворобами і, що цілком резонно, сприяє появі у бать­ків бажання цей самий імунітет поліпшити — бажання цілком природне, особливо якщо вже встигли розгуби­ти все те, що дала Природа новонародженому. Урешті-решт, ну розгубили, ну пішов потяг! Але необхідно щось робити!

Робити необхідно. А спершу знати, що стимулятори імунітету розподіляються на фармакологічні та фізіоло­гічні. Фармакологічні — це конкретні ліки, фізіологічні — це деякі форми нормального (природного, фізіологічно­го) способу життя, що дозволяють підсилити імунітет.

    Загальний життєвий тонус, загальний рі­вень здоров'я багато у чому визначаєть­ся рівнем енерговитрат організму, наван­таженням на всі основні системи — і леге­ні, і серце, і судини, і суглоби та ін.— усе це повинно працювати. Ну а якщо все пра­цює, то вводяться в дію закони, що ду­же близькі до технічних, — для воза ре­активний двигун не потрібен, але при хорошому моторі цілком логічними є хо­роші колеса. Коротше кажучи, імунітет — це не абстрактне поняття. Це конкретна система організму, конкретні органи, що синтезують абсолютно певні захисні ре­човини. І робота цих самих органів багато в чому залежить від того, як і з яким наванта­женням працюють інші системи, про які ми знаємо, які бачимо, які відчуваємо.

     А зараз давайте замислимося. На що дитина витра­чає енергію?

 - На зростання і розвиток;

 - на рухову активність;

 - на підтримку темпетарури тіла.

    А що стосується зростання і розвитку — на це ми осо­бливо вплинути не можемо (тут більше вплив генів, гор­монів). Але рухова активність! Почитати або погуляти? А підтримка температури тіла — одягнути або не одягнути?

    І ще одна аналогія з технікою. Чи неправда, безглуз­до заправити повний бак бензином і поставити машину в гараж на рік? А напхати в дитину їжі та загнати в ліж­ко — це як?

     Ось і виходить, що природних стимуляторів імунітету всього три — голод, холод і фізична активність.

У жодному з трьох зазначених напрямів недопусти­мий екстремізм — не варто свідомо морити дитину го­лодом, примушувати бігати по ЗО км на день і виганяти роздягненою на мороз. Але більш важливо інше: проти­лежні дії (надмірні їжа і тепло, обмеження рухової актив­ності) дуже швидко призводять до придушення імунітету (часті інфекційні хвороби) або до неправильності імуні­тету, тобто, начебто реагує, але не так, як слід (алергічні або інфекційно-алергічні хвороби).

    Але чим, скажіть, виявляється в нашій країні любов до дітей? Так зрозуміло чим — кращий одяг, краща їжа (і те, й інше в достатній кількості), найкрасивіші іграш­ки (нічого по вулиці бігати, адже татко скільки грошей на «Лего» витратив), а навчання — нам школи замало. Нам би ще японський вивчити та навчитися грати на скрипці.

    У цілому відповідь на питання «Чому хворіють улюбле­ні діти?» стає більш-менш зрозумілою. І буде цілком ло­гічно, якщо читачі сприймуть цю статтю не як керівни­цтво до дії, а як інформацію до роздуму.