Сьогодні, у нас свято, свято незвичайне – це свято вишиванки. Напевне, нема в Україні дому, де б не було вишиваного рушника, чи серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і тому і існує до нині українська вишиванка. Чудова  виставка,яку організували на святі  батьки, діти педагоги ще раз підтвердила,що ми пам’ятаємо про своє коріння і ХТО МИ.. Приємно,що  відроджується традиція одягати вишиванку не лише на свято, але ж і в будень від малих дітей до людей поважного віку.  Тому, що вона встановлює зв'язок з попередніми поколіннями. І це не мода, адже мода змінюється. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з вас, в ній – сила, тепло, життя.

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт